ООП. Java. Оцінка типів Ієрархії класів та їх властивостям.

Об’єктно-орієнтоване програмування визначене як технологія створення складного ПЗ на основі взаємодії об’єктів, кожен з яких є екземпляром конкретного класу, а класи створюють ієрархію з успадкуванням властивостей.
Процес розроблення програмного забезпечення з використанням об’єктно-орієнтованого підходу розглядається у вигляді циклічних етапів: аналіз, проектування, еволюція, модифікація.
Аналіз. На етапі аналізу виконується опис розв’язуваної задачі. Опис повинен бути повним, послідовним, доступним для читання та огляду різними сторонами для забезпечення ідентичності з реальними діями. Аналіз дає змогу моделювати предметну ділянку, ідентифікувати класи та об’єкти, їх взаємодію і логічні відносини, визначати поведінку майбутньої системи. Результатом аналізу є достатньо повна модель задачі.
Проектування. Коли відома формальна або неформальна модель поставленої задачі, то починається процес проектування. Його сутність покладена в розроблення класів та їх внутрішньої складової: об’єкти, алгоритми методів, поведінка об’єктів. Результат проектування — діаграма класів, визначення механізмів взаємодії з системними програмами та обладнанням.
Еволюція. У життєвому циклі розроблення об’єктно-орієнтованого програмного забезпечення еволюція системи включає сумісні традиційні етапи: складання програм, їх тестування та інтеграцію. По-перше, процес починається зі складання першого наближення основної програми. По-друге, до основної версії підключаються класи, які разом з основною програмою складають прототип майбутньої системи. Кожна частина системи теж є прототипом, який тестується і доводиться до працездатного стану. По-третє, працездатний фрагмент програми уточнюється із замовником і ним затверджується. Тож процес поетапної реалізації триває до завершення всього проекту. Це суттєво спрощує процес еволюції системи.
Модифікація. Програма, яка реально використовується, обов’язково повинна змінюватися, оскільки з часом вона буде все менш і менш працездатною. Тому модифікація є процесом додавання нових або зміни існуючих властивостей системи. Як правило, зміна торкається окремих компонентів у вигляді класів або інтерфейсів і не пов’язана з усією системою за винятком процесів взаємодій між окремими об’єктами різних класів.
Така простота модифікації окремих компонентів дає можливість відносно легко пристосовуватися до умов промислової експлуатації програмної системи під час її морального старіння. Зв’язок між програмними об’єктами виконується за рахунок передання повідомлень.